Здоров`я

ТУБЕРКУЛЬОЗ: ПАМ’ЯТКА ДЛЯ НАСЕЛЕННЯ

Що потрібно знати про лікування туберкульозу:

Оскільки туберкульоз – інфекційне захворювання, збудником якого є мікобактерія, лікування спрямоване саме на знищення збудника за допомогою антибактеріальних препаратів. Інших методів лікування не існує.

Не займайтесь самолікуванням, при появі хоча б декількох симптомів зверніться до дільничного лікаря.

Туберкульоз виліковується, за умови суворого дотримання режиму лікування.

Лікування туберкульозу проводиться під контролем медперсоналу.

Лікування туберкульозу тривале.

Протитуберкульозні препарати можуть викликати ускладнення, але ризик для здоров’я людини в сотні разів нижчий, ніж відмова від лікування туберкульозу.

Найпоширеніші симптоми захворювання на туберкульоз

Кашель, що триває більше 2-3-х тижнів.

Температура тіла протягом 7 днів і більше 37,2 С, іноді до 38 С.

Задишка.

Болі в грудній клітці.

Втрата апетиту, постійна втомленість.

Безпричинна втрата ваги.

Підвищене потовиділення, особливо вночі.

Домішки крові в мокроті при кашлі (кровохаркання).

Що робити, якщо ви або ваші рідні помітили подібні симптоми?

Відповідь тільки одна: необхідно якомога швидше звернутися до лікаря в поліклініку та негайно зробити флюорографічне або рентгенологічне обстеження. Не намагайтеся займатись самолікуванням, воно не буде ефективним! Не втрачайте дорогоцінний час! Потурбуйтеся про себе та своїх близьких, а лікування на ранній стаді допоможе уникнути небезпечних ускладнень та марних страждань і збільшить шанси на повне видужання.

Де лікують хворих на туберкульоз? Скільки триває лікування?

Як правило, лікування триває понад 6 місяців. Протягом перших двох місяців більшість пацієнтів перебуває в лікарні. Після закінчення цього терміну, лікування можна продовжити вдома ще принаймні 4 місяці. Впродовж цього періоду пацієнти приймають протитуберкульозні препарати щодня або тричі на тиждень у протитуберкульозних диспансерах.

Чи потрібно платити за лікування?

В Україні реалізується державна програма боротьби з туберкульозом, завдяки якій діагностика та лікування туберкульозу проводяться безкоштовно.

Цілі лікування:

повне лікування хворих на туберкульоз;

припинення передачі збудників здоровим людям;

запобігання розмноженню штамів мікобактерій туберкульозу, стійких до антибактеріальних препаратів;

запобігання смертельним результатам і важким ускладненням.

Чому не можна переривати лікування?

Постійне приймання протитуберкульозних препаратів – ключовий елемент успіху лікування. Практика показує, що більшість невдач лікування пов’язана не з неправильним вибором препарату і його дози, а з тим, що значна кількість пацієнтів просто перериває лікування. Це у свою чергу призводить до вироблення мікобактеріями стійкості до протитуберкульозних препаратів, що робить лікування тривалішим, дорожчим і менш успішним.

Як відбувається процеси лікування?

Повний курс лікування триває не менше 6 місяців. Він проходить у два етапи.

Основна фаза лікування проходить в умовах стаціонару й триває 2–3 місяці. Під час цієї фази має місце:

швидке знищення мікобактерій туберкульозу;

запобігання лікарській стійкості бактерій;

хворий стає не заразним.

Фаза підтримування може проводитися амбулаторно й триває від 3 до 4 місяців. У цій фазі зменшується кількість прийнятих препаратів, у порівнянні з основною фазою лікування. У цій фазі має місце:

вплив на решту мікобактерій туберкульозу (у тому числі на дрімаючі форми);

повне знезаражування вогнища в ураженому органі.

Препарати для лікування туберкульозу

Лікування туберкульозу проводиться за спеціально розробленими схемами, спеціалізованими протитуберкульозними антибіотиками.

Основні протитуберкульозні препарати – це препарати першого ряду

Ізоніазид. Білі таблетки, приймання яких добре переноситься хворими. Іноді на початку курсу лікування з’являється висипка на шкірі, нудота. Для запобігання цьому паралельно з антибіотиками призначають вітаміни групи В.

Рифампіцин. Червоні капсули. На початку лікування можуть викликати нудоту, головний біль. Можливо, забарвлення сечі, мокротиння, слизу в червоний колір. Це звичайне явище й не вимагає коректування в лікуванні пацієнта.

Піразинамід. Таблетки. Під час приймання можуть фіксуватися періодичні болі в суглобах.

Етамбутол. Таблетки. При лікуванні препарат як побічний ефект може знижувати гостроту зору.

Стрептоміцин – порошок для ін’єкцій. Найчастіше призначають у перші 2 місяці, а потім скасовують. Не призначають хворим із порушеннями слуху, нирковою недостатністю. Побічні ефекти: порушення слуху, функції вестибулярного апарата. На місці ін’єкції можуть розвиватися абсцеси, тому ін’єкції повинні проводитися в рукавичках.

При лікуванні використовують різні комбінації цих 5 основних препаратів.

З появою побічних явищ зверніться за порадою до лікаря. У жодному разі не припиняйте приймання препаратів.

Пам’ятайте!

Одна із складових профілактики туберкульозу – це вакцинація і ревакцинація вакциною БЦЖ. У вакцинованих при народженні дітей імунітет зберігається протягом 5–7 років.

Дотримання правил особистої гігієни, виконання рекомендацій, викладених в пам’ятці, вбереже вас від захворювання на туберкульоз!

Пам`ятка з профілактики туберкульозу

Щороку у світі на туберкульоз хворіють десять мільйонів чоловік, три мільйони вмирають, з них вісім тисяч - щодня. Але це дуже приблизні статистичні дані. Тож давайте розберемось, що ж є правдою, а що – ні!

МІФ 1. Багаті, благополучні люди, які добре харчуються і задоволені собою, не хворіють на туберкульоз.

ФАКТ: Це не так. Підтвердження тому – численні випадки захворювання в елітних столичних кругах, а також довгий список знаменитостей, які в різний час хворіли на туберкульоз. Збудник туберкульозу не розрізняє соціального статусу і з однаковою ефективністю заражає бідних і багатих. Високий темп життя, інформаційний натиск, постійна "нестача часу", а, отже, нерегулярне і незбалансоване харчування – це усе стресові моменти, які призводять до зниження захисних сил організму і сприяють розвитку захворювання. В той же час, туберкульоз – безумовно, соціальна хвороба, що безпосередньо залежить від способу життя людини та якості харчування. У нашій країні поки що залишається складне економічне становище, є значна кількість людей, які не можуть повноцінно харчуватись, стреси, соціальна не облаштованість – усе це істотно підвищує ризик зараження і розвитку туберкульозу.

МІФ 2. Якщо в організм потрапив збудник туберкульозу, то людина обов'язково захворіє туберкульозом.

ФАКТ: Ні. Не кожен, хто отримав збудник туберкульозу, негайно захворіє на туберкульоз. Зі 100 осіб, заражених туберкульозною паличкою, захворює лише 5, інші спокійно співіснують з нею, їх імунна система впродовж тривалого часу тримає збудника захворювання під контролем. Медики їх називають "інфіковані туберкульозом". Проте, у разі послаблення захисних сил організму, збудник туберкульозу, що дрімає, може почати розмножуватися і викликати хворобу. Це як міна уповільненої дії. Що ж сприяє "вибуху цієї міни"?

1. Якість харчування. Існують вагомі докази того, що голодування або недостатність харчування, незбалансоване харчування, знижують опірність організму.

2. Паління тютюну і вживання великої кількості алкоголю, споживання продуктів, що містять консерванти, харчові барвники, стабілізатори значно знижують захисні сили організму.

3. Інші захворювання - до туберкульозу також схильні ВІЛ-інфіковані, хворі на діабет, лейкоз.

4. Стрес. Доведено, що стрес і депресія негативно впливають на стан імунної системи. А ми усі зараз знаходимося в стані "хронічного" стресу.

МІФ 3. Давно минули ті часи, коли хвороба, що називається у минулому «сухотами», була невиліковна, а сьогодні туберкульоз добре лікується.

ФАКТ: На жаль, вона не переможена й досі. Зараз, коли з'явилися різні ефективні лікарські препарати, туберкульоз повернувся до людей у своїй новій, стійкій до більшості ліків формі. Адже раніше, коли ще не було створено протитуберкульозні препарати, сухоти лікували посиленим харчуванням і кліматом (наприклад, в Карпатах). У лікуванні туберкульозу найголовніше – чітке дотримання усіх рекомендацій лікаря. Неправильне лікування (нерегулярний прийом препаратів, прийом не усіх, призначених лікарем ліків,

раннє припинення лікування) приносить більше шкоди, ніж користі, оскільки воно перетворює легко виліковну форму хвороби у важко виліковний лікарсько-стійкий туберкульоз. І тоді вже вилікувати туберкульоз – довга, тяжка, дорога і не завжди успішна процедура. І якщо такий хворий заразить когось своїми лікарсько-стійкими паличками туберкульозу, то шанси на лікування у цієї людини теж невеликі. Сьогодні для лікарів-фтизіатрів - це проблема! Правильне лікування звичайного (чутливого) туберкульозу майже завжди закінчується повним одужанням. На жаль, сьогодні близько 65% хворих виліковуються від лікарсько-стійкого туберкульозу.

МІФ 4. Мені соромно навіть подумати, що у мене є туберкульоз, адже я почуваю себе цілком нормально.

ФАКТ: Сьогодні вже не соромно. Досить часто людям ніколи звертати увагу і замислюватися про причини втоми або просто погіршення здоров'я. І коли виявляється хвороба, то, як правило, це вже форма туберкульозу, що "далеко зайшла". Чим раніше ви у себе виявите причини погіршення здоров'я, тим більше шансів знову покращити його стан.

Ознаки, за якими можна запідозрити туберкульоз наступні. Це різка втрата у вазі (5-10 і більше кг), слабкість, розбитість, пітливість, особливо ночами, зниження працездатності, зниження апетиту. На підвищення температури тіла хворий може і не звернути увагу, оскільки при туберкульозі вона не буває високою, зазвичай 37-37,5° і частіше підвищується увечері. Болі в грудній клітці і кашель не завжди супроводжують початок захворювання, але при подальшому розвитку туберкульозного процесу в легенях ці прояви можуть почати турбувати хворого. Усі вказані симптоми можуть бути обумовлені і іншими захворюваннями, але при збереженні будь-якого з них впродовж трьох тижнів і більше необхідно подумати про туберкульоз і провести спеціальне обстеження. Як відомо: "Хворобу краще попередити, ніж лікувати".

МІФ 5. «Ми не можемо протистояти хворобі».

ФАКТ:Ні. Кожен може щось зробити, щоб зупинити туберкульоз! Для цього необхідно залишатися здоровим, зміцнювати захисні сили організму. Це означає нормальний сон, прогулянки на свіжому повітрі, достатньо збалансоване харчування, підвищення стійкості до стресів. Важливим фактором попередження поширення туберкульозу є раннє його виявлення. Для цього кожному необхідно проходити обстеження, при найменших ознаках туберкульозу звертатися до лікаря.

Чим раніше виявлено захворювання, тим більше шансів на те, що лікування буде ефективним та приведе до одужання.

МІФ 6. «Від вакцинації немає ніякої користі».

ФАКТ: Ні. Вакцинація проти туберкульозу являється найбільш широко застосованою вакциною в світі. Щеплення сприяє зниженню інфікованості та захворюваності серед дітей, попереджує розвиток гострих та поширених (смертельних) форм туберкульозу. Серед невакцинованих БЦЖ в період новонародженності, захворюваність дітей раннього віку в 15 разів вище, ніж у щеплених.

МІФ 7. Туберкульоз у нас не сприймається, як інфекційне захворювання.

ФАКТ: Так. Зазвичай його зв’язують з поганим харчуванням, або шкідливими звичками. Нерідко на роз’яснення фтизіатра родичі хворого відповідають: «Ні, ми не захворіємо, адже ми ведемо нормальний спосіб життя». Люди вважають, що туберкульоз – це хвороба тих, хто веде асоціальний образ життя, мають багато стресів та погано харчуються. Але насправді, ці фактори лише провокують захворювання.

Хворий на туберкульоз не лише дихає, але й кашляє та чхає. А це означає, що він може заразити як тих, хто живе з ним в одній квартирі, так і людей, які часто з ним контактують за межами дому.

МІФ 8. Усі ліки від туберкульозу – отрута.

ФАКТ: Ні. Як і інші медичні препарати, ці лікарські засоби можуть призвести до появи побічних реакцій. Однак туберкульоз – ще більша отрута, адже якщо його не лікувати, людина помирає. Безумовно, лікування має проходити під постійним наглядом лікаря, потрібно регулярно здавати аналізи, контролювати роботу внутрішніх органів. Лише спільними зусиллями можна подолати цю хворобу!

МІФ 9. Туберкульоз можливо вилікувати народними методами

ФАКТ: Ні. Ними можна лише притупити прояви хвороби. Все-таки, туберкульоз без лікування – це некерована хвороба. Лише протитуберкульозні ліки можуть її зупинити

Пам'ятка про туберкульоз

1. Якщо ви більше 2 тижнів почуваєтеся погано, вас турбує кашель, маєте знижений апетит, підвищену температуру, пітливість, особливо вночі, задуху, кровохаркання НЕГАЙНО зверніться до лікаря. Головне - вчасно звернутися за допомогою.

2. Чим раніше виявлений хворий на туберкульоз, тим більше шансів

у хворого на повне вилікування.

3. Своєчасно виявлений хворий, що одержує повноцінне лікування, через 6-8 тижнів не є джерелом інфекції. Вчасно розпочате лікування є запорукою повного вилікування.

Категорично забороняється переривати лікування!

4. При порушенні режиму лікування хвороба переходить у хронічну

форму, яку вилікувати дуже важко.

5. Навіть коли людина почуває себе добре, варто один раз на два роки

пройти флюорографічне обстеження.

6. Один раз на рік флюорографічно обстежуються особи з так званої “групи ризику” щодо туберкульозу (хворі на часті пневмонії, цукровий діабет, виразкову хворобу та 12-палоїкишки, ВІЛ-інфіковані та інші).

7. Щоб не захворіти на туберкульоз в умовах епідемії необхідно повноцінно харчуватись, не мати шкідливих звичок, займатись спортом і загартовуватись, проводити більше часу на свіжому повітрі, утримувати квартиру в чистоті, частіше провітрювати.

8.Провокують захворювання надмірне захоплення вегетаріанством,зловживання різними дієтами.

Уникайте покупок продуктів тваринництва, які не пройшли ветеринарного обстеження (особливо на стихійних ринках).

Строго дотримуйтесь правил особистої гігієни при використанні молока і м’яса, надійно піддавайте їх термічній обробці.

Не купляйте молочні продукти, фасовані у нестерильний, раніше вживаний пластиковий посуд.

Віл-інфекція: як вберегтись від цієї недуги

ВІЛ-інфекція залишається однією з головних проблем охорони громадського здоров’я, посідає 5-е місце серед причин смерті у світі. ВІЛ-інфекція – захворювання, яке ослаблює імунітет людини, – вражає переважно людей віком від 25 до 45 років. Головними чинниками розповсюдження ВІЛ є вживання ін’єкційних наркотиків і незахищені статеві стосунки.

ВІЛ – це вірус імунодефіциту людини, який розвивається та розмножується в організмі людини і призводить до повної втрати захисних сил організму та розвитку СНІД. СНІД – синдром набутого імунодефіциту – це остання стадія хвороби. Її збудник, вірус імунодефіциту людини, вражає клітини крові, так звані СД4-лімфоцити, що забезпечують гомеостаз організму людини і захищають його від інфекційних захворювань, розвитку злоякісних пухлин та інших уражень. Внаслідок дії ВІЛ відбувається глибоке ушкодження імунної системи і людина стає беззахисною перед збудниками різних інфекцій. Хвороба розвивається повільно, протягом 8-12 років, і закінчується клінічною картиною, яку назвали СНІДом.

Шляхи інфікування.

ВІЛ-інфікована людина – це носій вірусу, здатний заражати здорову особу. Зараження відбувається, коли вірус з організму ВІЛ-інфікованого разом з кров”ю, спермою чи виділенням піхви, або з грудним молоком матері потрапляє в кров здорової людини чи дитини.

Існують три основні шляхи передачі ВІЛ від однієї людини до іншої:

Коли цілісність шкірних покривів порушується гострим предметом (голкою, бритвою або інструментом для нанесення татуювання), яким перед цим користувалася інфікована людина і кров якої залишилась на цьому предметі. Ризик інфікування ВІЛ найбільший при повторному використанні шприца чи голки для введення ліків або наркотиків після вірусоносія, а також при переливанні крові, що містить ВІЛ.
ВІЛ також може передаватися плоду від інфікованої матері під час вагітності, пологів чи після народження дитини через молоко матері.

Збудник СНІДу найчастіше вражає:

– ін”єкційних споживачів наркотичних речовин, що користуються спільними шприцами, голками;
– сексуальних партнерів ВІЛ-інфікованих, що не застосовують засоби індивідуального захисту (презервативи);
Ризик зараження зростає при наявності у партнерів венеричних хвороб, оскільки в уражених місцях статевих органів скупчується велика кількість інфікованих ВІЛ лімфоцитів. Доведено, що жінки в 3 рази частіше заражаються при статевому контакті від інфікованих чоловіків, ніж чоловіки від інфікованих жінок.
У випадку вагітності ВІЛ-інфікованої жінки ризик народження інфікованої дитини в значній мірі залежить від стану здоров”я вагітної, кількості вірусу в її крові, симптомів хвороби, особливо ураження шийки матки та піхви, тривалості пологів, числа попередніх вагітностей. Наукові дослідження свідчать про те, що плід може бути інфікованим уже на 8 – 12 тижні вагітності, проте у більшості випадків зараження немовлят відбувається в момент пологів.
Не виключена можливість ураження ВІЛ при порушенні правил гігієни при голінні, манікюрі, татуюванні та деяких інших косметичних процедурах, а також при медичних маніпуляціях, які супроводжуються пошкодженням цілісності шкіри чи слизових оболонок з використанням нестерильних інструментів. Правильна і своєчасна обробка косметичного приладдя та стерилізація медичного інструментарію (чи використання одноразового) забезпечують безпеку їх застосування.

Вірус імунодефіциту людини НЕ ПЕРЕДАЄТЬСЯ через:

спільне з ВІЛ-інфікованим користування верхнім одягом;
рукостискання;
спільне користування “фонтанчиком” для питної води;
посуд, їжу;
домашніх тварин;
туалети (унітази);
чхання та кашель;
контакти в громадському транспорті (наприклад, у години “пік”);
обійми;
монети та паперові гроші;
постільну та натільну білизну, рушники, мило, мочалку;
укуси комарів та інших комах;
плавання в басейні;
дверні ручки та спортивні снаряди;
дружні поцілунки.

Підступність ВІЛ-інфекції

Після зараження, тобто ставши носієм ВІЛ, людина може тривалий час не відчувати ознак хвороби, вважати себе здоровою і водночас заражати інших – насамперед своїх сексуальних партнерів та партнерів «по голці», тобто наркоманів. Такий безсимптомний період може тривати 8-10 і більше років, після чого розвивається СНІД.

Перебіг хвороби

Перші симптоми хвороби спостерігаються в середньому через 1,5 – 3 місяці після інфікування. Це так звана гостра стадія ВІЛ-інфекції, і вона спостерігається не у всіх інфікованих. Для гострої стадії характерна тривала лихоманка, схуднення, нічне спітніння, збільшення лімфатичних вузлів. Продовжується недуга 2 – 3 тижні. Людина нібито одужує, проте вірус залишається в організмі і може інфікувати інших.
Як уже зазначалося, період захворювання без видимих симптомів триває від кількох місяців до багатьох років (8 і більше). Протягом цього часу ВІЛ-інфікована особа почувається здоровою. Проте врешті вірус долає імунний захист і знижує опірність організму. Як наслідок, розвивається СНІД, який проявляється інфекційними хворобами. Найчастіше це тривалі запалення легень (пневмонії), туберкульоз, вірусні хвороби (оперізуючий лишай, герпес, цитомегаловірусна інфекція). У деяких хворих розвиваються пухлини чи ураження нервової системи. Хвороба триває кілька років, людина виснажується і гине.

Найчастіші прояви ВІЛ-інфекції:

Стійкий сухий кашель.
Тривала, понад три місяці, лихоманка (підвищення температури) незрозумілої причини.
Збільшення лімфовузлів (окрім пахових).
Різке зниження ваги.
Тривала діарея.
Часті головні болі, слабкість, зниження пам’яті і працездатності.
Запалення слизистої оболонки порожнини рота, білуватий наліт, виразки.
Нез’ясовне зниження зору і сліпота.
Пітливість вночі.

ПАМ’ЯТАЄТЕ: якщо у вас з’явився якийсь симптом, описаний тут, це зовсім не означає, що у вас СНІД. Ці симптоми можуть бути обумовлені іншими захворюваннями, не пов’язаними з Віл-інфекцією, тому завжди потрібно пройти обстеження і з’ясувати причину недуги. У будь-якому випадку, розумним рішенням буде звернення до лікаря.

Як визначити значити інфекцію:

У відповідь на проникнення вірусу в організмі людини через 1-3 місяці утворюються антитіла. Їх поява є свідченням ВІЛ-інфекції, а виявляються антитіла за допомогою дослідження крові. Обстеження на СНІД проводяться в кабінетах довіри, де за бажанням це можна зробити анонімно.
Зразки донорської крові досліджуються комплексно на ВІЛ, віруси гепатитів В і С, сифіліс в діагностичних лабораторіях станцій переливання крові.
Вагітні жінки дворазово обстежуються на ВІЛ за добровільною згодою в жіночих консультаціях при взятті на облік та оформленні на пологи.
Всі відомості стосовно ВІЛ-інфікованої особи є конфіденційними.